Сценарій літературно-музичної композиції,
присвяченої пам’яті трагедії Бабиного Яру
Тема: Історія і трагедія Бабиного Яру
Мета: розкрити зміст подій, пов'язаний з трагедією в Бабиному Яру, виховувати гордість за тих співвітчизників, які віддали своє життя заради інших, продовжувати формувати основу культури міжнаціональних відносин у суспільстві, учити співчувати та допомагати ближньому.
Хід заходу
Вступне слово вчителя:
Українська та світова спільнота у вересні 2016 року відзначатиме 75-ту річницю початку подій у Бабиному Ярі, що є символом трагедії Голокосту та нацистських злочинів на українській землі, жертвами яких стали мільйони людей. Бабин Яр став могилою десятків тисяч євреїв, а також українських патріотів, військовополонених, циган та інших громадян. Лише за два дні, 29 та 30 вересня 1941 року, було знищено більше 30 тис. євреїв. Усього за роки нацистської окупації Києва (1941-1943 рр.), за різними джерелами, було знищено близько 100000 осіб.
Українська держава та громадськість приділяє велику увагу вивченню історії Голокосту та інших геноцидів, формуванню в українському суспільстві атмосфери толерантності, міжнаціональної та міжрелігійної злагоди та порозуміння.
Україна стала першою державою на пострадянському просторі, яка включила теми «Голокост» та «Бабин Яр» як обов’язкові для включення в навчально-виховний процес.
75-річчя трагедії Бабиного Яру є нагодою не тільки згадати жертв війни та Голокосту, але й вшанувати героїв опору нацизму. Але це не тільки трагедія минулої війни, це урок на майбутнє, який знову і знову нагадує, як важливо запобігати насильству та берегти мир.
Народ єврейський! Славний!
Не втішать тебе я хочу.
Кожен хай тут слуха:
в цей час, коли синам твоїм вмирать
прийшлося від фашистського обуха,
Я хочу силу, силу оспівать,
безсмертну силу твого духа.
П. Тичина
Ведучий 1
Бабиним Яром називали кручі на околицях міста. Одні казали, що тут колись правив воєвода Бабій, тому за його прізвищем назвали яр; інші стверджували, що до 1917 року там стояв маєток поміщика на прізвисько Баба; треті вважають, що яр одержав назву тому, що жінки збирали там дрова та гриби. Ширина ярів доходила до 300, глибина до 50 метрів, довжина ярів досягала 3,5 кілометра. Саме це місце нацисти вирішили використати для своїх злочинів.
Ведучий 2.
19 вересня 1941 року після 78 днів оборони радянські війська залишили м. Київ. У цей же день німецькі війська вступили в місто.
Фашистський єфрейтор, поглянувши п'яно,
З розгону ударив прикладом щосили,—
І клавіші злякано заголосили.
Чи чуєте, друзі, ви зойк фортеп'яно
У Києві дальнім? Крізь ніч і пожари
До нас долітає і зве неустанно —
До кари, до лютої кари!
Ведучий 1: Окупанти, які захопили Київ, використовували Бабин Яр для проведення масових розстрілів. Перший розстріл відбувся 27 вересня 1941 - було страчено 752 пацієнти психіатричної лікарні ім. Івана Павлова, що розташовувалася поруч з яром.
Ведучий 2. Наприкінці вересня 1941 року зондеркоманда захопила дев'ять провідних рабинів Києва і наказала їм звернутися до населення: «Після санобробки всі євреї і їхні діти, як елітна нація, будуть переправлені в безпечні місця ...» 27-28 вересня нацистські власті віддали наказ про те, щоб 29 вересня єврейське населення міста до 8 години ранку прибуло в призначену точку збору з документами та цінними речами. За непокору наказу - розстріл.
Ведучий 1: По місту було розклеєно більше 2 тисяч оголошень. Паралельно поширювалася дезінформація про перепис і переселення євреїв. Більшість залишилися в місті євреїв - жінки, діти і люди похилого віку (доросле чоловіче населення було призвано в армію). Були зібрані також і представники деяких інших національних меншин.
Ведучий 2.
Багато хто здогадувався, що Бабин Яр — це смерть. 29 вересня 1941 року десятки тисяч киян вирушили у свою останню путь.
Звучить пісня О. Розенбаума «Долгая дорога лета»
Ведучий 1: В кінці вулиці створили пропускний пункт, все що за ним відбувалося було невидимо з боку. По черзі туди відводили по 30-40 чол., де у них відбирали речі і примушували роздягатися. Після цього поліцаї за допомогою палиць заганяли людей до краю яру глибиною 20-25 м. На протилежному краю розташовувався кулеметник. Постріли спеціально заглушалися музикою і шумом літака, що кружляли над яром. Після того як рів заповнювався 2-3 шарами трупів, зверху їх засипали землею.
Ведучий 2: За два дні 29-30 вересня 1941 зондеркоманда 4а під командуванням Пауля Блобеляпрі та Київського куреня української допоміжної поліції під командуванням Петра Захвалинського розстріляли в цьому яру 33 771 осіб - практично все єврейське населення Києва. Подальші розстріли євреїв відбулися 1, 2, 8 і 11 жовтня 1941, за цей час було розстріляно близько 17 000 євреїв.
Ведучий 1: Перед очима, як наяву, постають незлічимі натовпи людей (150 тисяч? 200 тисяч?), гнаних фашистами на розстріл “до одної ями” Бабиного Яру ... І була серед них Олена Теліга. Так і не дожила вона до своїх 35 років ... У спадок залишились вірші цієї нескореної українки.
Олена Теліга – Життя
Зловіщий брязкіт мрій, розбитих на кавалки,
І жах ночей, що покривають плач,
Ти, зраджений життям, яке любив так палко,
Відчуй найглибше, але все пробач.
Здається, падав сніг? Здається, буде свято?
Заквітли квіти? Зараз чи давно?
О, як байдуже все, коли душа зім’ята,
Сліпа, безкрила, сунеться на дно…
А ти її лови! Тримай! Тягни нагору!
Греби скоріше і пливи, пливи!
Повір: незнане щось у невідому пору
Тебе зустріне радісним: “Живи!”
Тоді заблисне сніг, зашепотіють квіти
І підповзуть, як нитка провідна,
Ти приймеш знов життя і так захочеш жити!
Його пізнавши глибоко, до дна!
Ведучий 2.
Ті, хто прийшли до Бабиного Яру, вже ніколи не повернулися. Десятки тисяч людей було розстріляно з 29 вересня по 2 жовтня 1941 року. У різних публікаціях даються різні цифри загальної кількості знищених у Бабиному Ярі - приблизно від 70 тисяч до 200 тисяч осіб. У 1946 році на Нюрнберзькому процесі наводилася оцінка близько 100 тисяч осіб, згідно з висновками спеціальної державної комісії для розслідування нацистських злочинів під час окупації Києва.
Звичайний яр, брудний і неохайний,
Тремтливі віти двох блідих осик.
Ні, це не тиша... Незгасимий крик.
Блищить на мокрій ткані крутоярів
Розбите скло старечих окулярів
І дотліває кинутий набік
Скривлений дитячий черевик.
Могильний вітер з тих ярів повіяв,
Чад смертних вогнищ, пил дрімучих згар.
Дивися Київ, гнівнолиций Київ,
Як полум'ям метався Бабин Яр.
За пломінь цей не може буть покути.
За погар цей нема ще міри мсти.
Будь проклят той, хто зважиться забути!
Будь проклят той, хто скаже нам: прости!
Звучать твори Вольфганга Амадея Моцарта.
Учні читають «Реквієм» Д. Павличка.
1-й учень
Владико світла, доброти і правди,
Звідси, з небес, на землю нашу стань.
Тут людська кров, пролита без пощади,
Горить в могилі, як незгасна грань.
Утіш плачі і зойки в тьмі глибокій,
Серця розбиті ласкою вгорни;
Даруй святому праху вічний спокій,
Благословенні, непробудні сни.
2-й учень
Ми тут лежимо в піску та глеї,
На всі сторони світу простерті
Євреї, євреї, євреї,
Діди, матері, немовлята.
Господи, дай нам відпочити
Від смерті,
Від погляду ката!
3-й учень
Буде суд і буде кара,
Отверзеться Бабин Яр,
Хлине кров, як повінь яра,
Вдарить хвиля аж до хмар.
На узвишшя піднебесне
Вийде світлий судія.
Крикнуть сурми, — і воскресне
Вся Давидова сім'я.
Не сховається почвара,
Ані вбивця, ні грабар.
Буде суд і буде кара,
Отверзеться Бабин Яр.
Розпадуться небосхили,
Божа явиться могуть.
Вийдуть праведні з могили.
Злих в могилу поведуть.
Відеофільм
4-й учень
Господи, за що нам ця спокута —
Куля гітлерівська гостра й люта!
А за що загнали разом з нами
Непорочних діточок до ями?
Згасла в небі наша мить остання,
Та не згасли стогони й волання.
Наші скарги, голоси засмути —
Доки світу й сонця — буде чути!
5-й учень
Великий Боже, ми з твоєї згоди
Проходимо дорогу в Бабин Яр,
Де смертю ти поєднуєш народи,
Щоб зберегти життя й свободи дар.
Втіши плачі і зойки в тьмі глибокій,
Серця розбиті ласкою вгорни.
Даруй святому праху вічний спокій,
Благословенні, непробудні сни!
Ведучий 1.
Пройдуть роки, але ніколи не забудуться криваві злочини нацистського «нового порядку»: страхіття гітлерівських концтаборів, масових розстрілів, душогубок, убивств.
Якби фашисти не були розбиті
Могутнім залпом наших батарей,
Чи міг би залишитися на світі
Незнищеним хоча б один єврей?
То в кожнім іудейськім поколінні
Нехай звучить молитва на устах
Про тих, які зуміли у Берліні
Повергнути знеславлений рейхстаг
Ведучий 2.
Довгі роки тоталітарної системи замовчувалася правда про трагедію Бабиного Яру. На місцях масових розстрілів і катувань за наказом чиновників виросли житловий масив та парк відпочинку.
Майже 30 років чекав свого часу пам'ятник жертвам у Бабиному Ярі. Навколо Бабиного Яру було створено чимало міфів, побудованих на напівправді чи неправді. І тільки із здобуттям Україною незалежності велика київська трагедія стала відома широкому загалу. Поетеса Ліна Костенко писала:
Гілку показали на вербі.
Широко руками розвели.
Кажуть люди: десь тут у долині
Всі живцем закопані були.
Тут Одарка, невсипуща мати,
Миротвориця дитячих чвар.
Тут Лаврін, прислів'ями багатий,
І Кривенко, сивий чоботар.
Тут Юрко і чорноока Хана,
Всі малі товариші мої.
Тут земля, а в ній глибока рана,
Не чіпайте, боляче землі.
Відеоролик «Бабий Яр»
Ведучий 1.
Для багатьох народів незалежна Україна стала батьківщиною. Мир і злагода — це головне, що нам потрібно сьогодні. Пам'ятаючи про трагедію минулої війни, ми з надією дивимося в майбутнє і віримо в нашу державу.
Народе, що дав геніїв великих,
Народе, що несеш із світових глибин
Високий чесний дух серед обмовин диких,
Низький тобі уклін!
Нас хліб живив один, одні поїли води,
Ділили, як брати, ми радість і печаль.
І нам за землю цю, за цвіт її свободи
Життя віддать не жаль.
Нас не зломить повік, бо ми не поодинці,
А попліч ідемо крізь темряву негод...
Не умирать, а жить, євреї, українці!
Нехай живе народ!
| 
