Тема: На шляху до ґендерної рівності (2 години).
Мета: провести інформаційну та просвітницьку роботу з основ культури
ґендерної рівності;
дослідити історичний процес з питань забезпечення
рівних прав та можливостей для жінок і чоловіків, звернути увагу на
особливості формування національного характеру українок та українців,
зробивши порівняльний аналіз;
ознайомити учнів із державною політикою з утвердження ґендерної
рівності в Україні;
сприяти формуванню ґендерної культури та подоланню усталених
стереотипів щодо ролі та місця жінок та чоловіків у суспільстві;
виховати в учнів почуття несприйняття всіх форм дискримінації за
ознакою статі.
Основні поняття: ґендер, ґендерна рівність, ґендерна рівноправність, фемінізм,
суфражизм, дискримінація, емансипація.
Обладнання: дидактичний матеріал, законодавча база.
Форма уроку: «круглий стіл» та дискусія, спарені уроки.
Очікувані результати:
Учень/учениця
-
розуміють значення і необхідність для суспільства культури ґендерної рівності;
-
аналізують особливості ґендерної соціалізації в різні періоди історії;
-
формують уявлення про ґендерні стосунки українського народу в різні історичні періоди;
-
характеризують міжнародний досвід творення законодавства з рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;
-
розуміють важливість закріплення у законах України рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;
-
критично аналізують переваги ґендерного розподілу сімейних обов’язків.
Хід уроку
І. Організаційний момент.
1. Підготувати демонстраційні столи:
Алея понять – на аркушах А4 сформульовані основні поняття теми
(див. додаток 1);
Дорогою закону – на аркушах А4 назви основних законодавчих міжнародних та
українських актів, короткі анотації до них(див. додаток 2);
Мовою статистики – на аркушах А4 наводяться статистичні дані, які показують
місце жінки у суспільстві (див. додаток 3);
«Народ скаже, як зав’яже» – на аркушах А4 вислови мудреців та народні
прислів’я (див. додаток 4).
Аркуші в кольорі або з малюнками, щоб привертали до себе увагу, назви виставок яскравими та красивими літерами.
Демонстраційні столи готуються заздалегідь, щоб учні напередодні уроку могли ознайомитися із основними поняттями культури ґендерної рівності, законодавчою базою. Ознайомившись із статистичними даними та крилатими висловами учні будуть мати певні думки щодо проблеми.
2. Підготувати інформаційні картки та роздати їх учням/ученицям.
3. Підготувати класну кімнату.
Учні будуть сидіти один навпроти одного. По одну сторону хлопці та дівчата, що готують матеріал по всесвітній історії, по іншу – хлопці та дівчата, що готують матеріал по історії України.
ІІ. Мотивація навчальної діяльності.
Вступне слово вчителя.
Відомо, що молодь живе майбутнім: завжди мріє, забігає наперед, будує грандіозні плани та проекти. Саме серед вас перебувають ті, хто завтра стане біля керма держави: депутати, державні мужі, президенти, науковці, великі педагоги, лікарі, космонавти, інші провідні кадри. На вас лежить значно більша відповідальність за долю українства, ніж на молоді інших країн світу. Адже, їм свободу, добробут, громадянське суспільство виплекали в минулому їхні діди і батьки. Ви мусите це зробити самі, починаючи все спочатку.
Становлення громадянського суспільства – процес складний і багатоманітний. Він з-поміж інших демократичних перетворень передбачає утвердження рівних можливостей для самореалізації як жінок, так і чоловіків (ґендерної рівності).
Україна як правова демократична держава взяла на себе зобов’язання законодавчо гарантувати та забезпечити на практиці рівні права та можливості для громадян в усіх сферах життєдіяльності, в тому числі незалежно від їх статі.
Однак, якщо у нашій країні не відбудеться зміна поглядів на роль жінки та чоловіка в громадянському суспільстві – ці закони дотримуватися не будуть. Вирішальне значення має позиція молодого покоління, вас, тих, хто сьогодні ще навчається в школі. Сучасний світ потребує людини з високим рівнем ґендерної культури, людини «успішної», «ефективної» і здатної швидко орієнтуватись і приймати оптимальні рішення в складних обставинах, у критичних ситуаціях, людини, яка вміє долати власний егоїзм, поступатися своїм «Я» в разі потреби і вміє спілкуватись, розуміти, поважати думку інших…
ІІІ. Структура уроку.
План
-
Круглий стіл. «На шляху до ґендерної рівності».
-
Дискусія «Ми різні – ми рівні»
На «круглий стіл» дівчат та хлопців ділю на дві команди. Перша, хлопці та дівчата, готують інформацію про історію ґендерної рівності у світі протягом історичного часу, друга – в Україні. Розглядаємо такі періоди:
Стародавній світ;
Середньовіччя;
Нова історія;
ХІХ століття;
ХХ століття, сьогодення.
Хлопці та дівчата можуть самостійно підібрати матеріал, а можна їм допомогти, підготувавши інформаційні картки (див. додаток 5).
Засідання відбувається таким чином: повідомлення про статус жінки певної епохи всесвітньої історії – повідомлення з історії України – обговорення. Обговорення відбувається після кожного періоду. При обговоренні звертаємо увагу на такі проблеми:
-
становище жінки у суспільстві;
-
порівнюємо становище жінки у світі та в Україні;
-
наводимо приклади, називаємо конкретні історичні особи.
2. Дискусія «Ми різні – ми рівні»
Під час дискусії :
-
залучаємо до обговорення всіх учасників;
-
вимагаємо, щоб учні та учениці будували відповідь за методом «Прес» (кроки записані на дошці);
-
спонукаємо учнів/учениць наводити приклади із власного досвіду, з досвіду своєї родини, із сучасного життя країни;
-
самі приймаємо участь в обговоренні, висловлюючи власні думки.
Проблема для обговорення № 1.
«Вже сам вигляд жіночої фігури показує, що вона не призначена для надто великої праці – ні духовної, ні тілесної. Вона відбуває обов’язки життя не дійсним, а страдницьким чином: муками пологів, піклуванням про дітей, покорою чоловіку, для якого вона має бути терплячою і підбадьорливою подругою. Вона не створена для вищих страждань, радощів і могутнього прояву сил; її життя має проходити спокійніше, не значніше і м’якше, ніж життя чоловіка, не стаючи від цього щасливішим чи нещаснішим. »
Такої думки про жінку дотримувався німецький філософ Артур Шопенгауер.
Проблема для обговорення № 2.
Жінок, здатних керувати, захищати права людини, здійснювати сходження на гірські вершини, ніколи не буде багато. А щасливі вони будуть тільки тоді, коли усвідомлять себе коханими та матерями. Тільки ставши матір’ю, жінка має право серйозно думати про кар’єру. Емансипація знецінила жіночу працю в домі, а потім і саме материнство.
Проблема для обговорення № 3.
Мірза-Авакянц, згідно з архівними документами ХVІ – ХVІІІ ст., так описує українську жінку: «… товариш, а не рабиня в подружньому житті, іноді ніжна і чуйна, іноді грубо-матеріальна, захоплена релігійними, науковими та іншими течіями або цілком віддана піклуванню про свою красу й розваги, але завжди самостійна, з яскравою індивідуальністю, зі своєю власною волею, яка може вести, однаково і до гарного, і до лихого, але ніколи не буває пригніченою та винищеною…».
Проблема для обговорення № 4.
ІV. Підсумки.
Метод «Займи позицію».
На дошці з однієї сторони напис: «У сучасному суспільстві існує рівність між чоловіками та жінками», на протилежній: «У сучасному суспільстві не існує рівності між чоловіками та жінками».
Кожен учень/учениця висловлює свою позицію і займає відповідне місце біля дошки.
Додаток 1.
Ґендер визначає відмінності в поведінці жінок і чоловіків, а також взаємовідносини між ними як громадянами й членами суспільства.
Ґендерна рівність – рівний правовий статус жінок і чоловіків та рівні можливості для його реалізації, надання особам обох статей можливості брати рівну участь у всіх сферах життєдіяльності суспільства.
Ґендерна рівноправність – це рівне ставлення та оцінювання суспільством подібностей та відмінностей між жінкою та чоловіком і розрізнення ролей, які вони відіграють.
Дискримінація – будь-яке розрізнення, виняток або обмеження за ознакою статі.
Фемінізм – суспільний рух, який виступає за рівні права жінки в усіх сферах життя, за захист особливих потреб жінки, які пов’язані з їхніми фізіологічними відмінностями від чоловіків.
Суфражизм – жіночий рух за надання жінкам рівних із чоловіками виборчих прав.
Емансипація – звільнення від залежності, пригнічення, скасування обмежень у правах.
Додаток 2.
10 грудня 1948р. на ІІІ сесії Генеральної Асамблеї ООН в Парижі було прийнято Загальну декларацію прав людини.
Стаття 1. «усі люди народжуються вільними й рівними за своєю гідністю та правами. Вони наділенні розумом і совістю та повинні діяти один стосовно одного в дусі братерства».
Стаття 2. «кожній людині надаються всі права і всі свободи, проголошені цією Декларацією, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, соціального чи станового походження, майнового або іншого стану».
Конвенція ООН про ліквідацію усіх форм дискримінації щодо жінок.
Ратифікована Україною
Конвенція про працюючих з сімейними обов’язками.
Ратифікована Україною
Конвенція про ліквідацію насильства щодо жінок.
Ратифікована Україною
Конвенція про громадянські та політичні права.
Ратифікована Україною
Конвенція про соціальні, економічні та культурні права.
Ратифікована Україною
Конституція України (статті 3, 21, 24, 51)
Стаття 21. Всі люди є вільні і рівні у своїй гідності і правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
Стаття 24. «рівність прав жінок і чоловіків забезпечується: наданням їм рівних можливостей у громадсько-політичній та культурній діяльності, у здобутті освіти та професійній підготовці, у праці та винагороді за неї тощо».
Стаття 51. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права та обов’язки у шлюбі та сім’ї. Встановлена добровільна згода чоловіка і жінки на шлюб. Рівне право на фізичний та духовний розвиток, на здобутки освіти, прояви своїх здібностей, на створення умов для праці та відпочинку.
1999р. Верховна Рада України ухвалила:
Декларацію про загальні засади державної політики України щодо сім’ї та жінок.
Концепцію державної сімейної політики.
Це документи, спрямовані на підвищення ролі жінки в українському суспільстві.
Закон України «Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії» від 5 жовтня 2000р. забезпечує рівноправність жінки і чоловіка створенням умов, які надають жінкам можливість поєднувати працю з материнством. Жінка отримує фінансову допомогу під час вагітності і пологів та впродовж догляду за дитиною.
Закон України «Про забезпечення рівних прав і рівних можливостей жінок і чоловіків» від 1 січня 2006 р.
Відповідно до Закону, державна політика в Україні щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків спрямована на утвердження ґендерної рівності, недопущення дискримінації за ознакою статі, забезпечення рівної участі жінок і чоловіків у прийнятті суспільно важливих рішень, виховання і пропаганду серед населення України культури ґендерної рівності.
Стаття 15. Закон зобов’язує політичні партії, виборчі блоки під час висунення кандидатів у народні депутати України передбачати представництво жінок і чоловіків у відповідних виборчих списках.
Стаття 16. Забороняється дискримінація за ознакою статі при прийняті на державну службу в органи місцевого самоврядування.
Стаття 17. Роботодавцям забороняється, за окремими винятками, в оголошеннях про вакансії пропонувати роботу лише жінкам або лише чоловікам.
За порушення законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків громадяни і посадові особи несуть цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність.
2006р. Європейський Союз прийняв «Дорожню карту до рівності чоловіків і жінок –2006 – 2010» – програма,що передбачає понад два десятки заходів і яка має на меті упродовж п’яти років ліквідувати гендерну нерівність у межах ЄС. Кабінет Міністрів України 27 грудня 2006р. затвердив Державну програму з утвердження ґендерної рівності в українському суспільстві на період до 2010 року.
Додаток 3.
За показниками ґендерної рівності Україна 2005 року посідала 59 місце з-поміж 140 країн.
За даними ООН, жінки виконують 75% всієї роботи у світі, але їх доходи становлять лише 10 частину світових заробітків; жінкам належить лише 1% світової власності, вони становлять 75% серед неписьменних у світі.
62% жіночого електорату України мають усвідомити своє право обіймати керівні посади нарівні з чоловіками й докласти всіх зусиль для того, щоб це право вибороти.
Жінки і бізнес: у малому бізнесі 26%, середньому – 15%, у великому – 12%.
Середній рівень зарплати жінок на 29,1% менший від зарплати чоловіків.
Дві третини українських родин мають ознаки використання насильства, причому як не фізичного, то психологічного чи економічного і навіть сексуального.
У Джольєті (штат Теннесі, США) жінкам забороняється водити машину, за винятком випадків, коли перед автомобілем йде або біжить чоловік, що розмахує червоним прапорцем, аби попередити пішоходів та інших водіїв про небезпеку.
За законом штату Каліфорнії, жінки одягнені в домашній халат, не мають права управляти транспортом.
У штаті Іллінойс жінку можуть заарештувати за те, що вона приміряє в магазині більше шести суконь за раз.
Додаток 4.
Сто чоловіків можуть створити табір, але тільки жінка може створити дім.
Українське прислів’я.
Коли двоє роблять одне й те саме, це вже не одне й те саме.
Теренцій
Навіть найкраща з жінок – змія. Послухай жінку і зроби навпаки.
Коран
Любіть і поважайте жінку: шукайте в ній не лише втіхи, але й сили, натхнення і підтримки ваших моральних і духовних здібностей.
Мадзіні
Рівність прав не в тому, що всі ними користуються, а в тому, що всім вони надані.
Сенека
Історія розвитку людства була розказана через чоловічу участь…, що спричинило зникнення жінок із записів минулого.
Жінки забуті чи проігноровані, сховані від історії.
Поважати жінок – це обов’язок, якому кожна чесна людина має підкорятися.
Лопе де Вега.
Додаток 5. Інформаційні картки.
Картка 1.1. Стародавній світ.
У давнину люди вважали себе родичами по матері. На стоянках первісної людини учені знайшли фігурки жінок, вирізані з бивнів мамонта. Вони свідчать про повагу, з якою вже тоді ставилися до жінки-матері – берегині домашнього вогнища. Учені назвали рід людини кам'яного віку «материнським», а саму добу материнського роду – матріархат. Після відкриття металів усі найважливіші обов’язки в племені поступово зосередилися в руках чоловіків. Виплавка металу, з якого почали робити зброю і більшість знарядь праці, було чоловічою справою. Чоловіки володіли секретами обробки металу і передавали їх своїм синам. До імені сина стали додавати ім’я батька. Так виник рід, який назвали «батьківським», а всю добу – патріархат.
Як стійке соціальне об’єднання сім’я виникає в епоху пізнього неоліту, в процесі розкладу родового ладу. Сім’я засновується на певних формах шлюбних союзів (полігамія та моногамія). Найпоширенішою формою моногамної сім’ї була патріархальна сім’я, яка управлялася батьком і стала можливою завдяки закріпаченню жінки, що відбулося в результаті зменшення її економічної ролі. Патріархальна сім’я була суто моногамною лише для жінки.
Картка 1.2. Трипільська культура.
Найяскравішою археологічною культурою епохи енеоліту (3,5 – 2,5 тис. рр..до н.е.) на Україні була трипільська. Складною була організація суспільного життя трипільців. Основою життя були родові традиції. У повсякденному житті зростає роль чоловіка. Жінка відіграє велику роль у веденні домашнього господарства. Значного поширення набув культ матері. На місцях давніх поселень археологи знаходять фігурки жінки. Вони неоднакові. Були стилізовані фігурки без ніг – вони закінчувалися клином. Ці клини встромлювалися в якийсь п’єдестал. Особливо цікаві голівки цих жінок: вони нагадують голову сови. Другий тип фігурок – більш реалістична жіноча фігура, вже з позначеними, але не до кінця доведеними ногами. Третій тип – фігура сидячої жінки.
Вчена Н. Полонська-Василенко вважає, що зображення богині-матері, діви-лева свідчить про матріархат трипільців.
Картка 2.1. Середньовіччя.
За феодалізму поширення світових релігій, насамперед християнства, справило значний вплив на розвиток сім’ї. Християнство вчило, що дружина має підкорятися і боятися свого чоловіка. Відтак рівноправ’я між чоловіком і жінкою в сім’ї і суспільстві не існувало. У середньовічному суспільстві панував чоловік. Саме чоловіки були правителями, купцями, ремісниками, сіячами, а головне – воїнами. Жінки здебільшого займалися домашнім господарством. Невипадково середньовіччя називає чоловіків «людьми меча», а жінок – «людьми прядки».
Жінки не лише народжували дітей і виконували хатню роботу. У селах вони також працювали в полі, а в містах, зазвичай, продовжували після смерті чоловіка його справу. Нерідко після кончини короля його дружина ставала правителькою держави при своєму малолітньому синові, спадкоємцеві престолу.
Картка 2. 2. Київська Русь.
Сторінки письмових джерел ХІ – ХV ст.. рясніють іменами учасників бурхливих подій історії Київської Русі. І не важко помітити, що в історії зовнішньої та внутрішньої політики давньоруської держави залишили пам’ять про себе мудрі княгині, освічені правительки, подвижниці на ниві освіти.
Особливе місце належить княгині Ользі. В епоху, коли війна була головним засобом вирішення політичних суперечок, княгиня Ольга своїми зовнішньополітичними ініціативами продемонструвала можливість і навіть необхідність існування рівноправних міждержавних угод: Київська Русь в період її правління не воювала з жодною з сусідніх держав.
Інші правителі металися, билися, різалися, лилася кров. Щастя на землі меншало, горя більшало. Навіщо? Княгиня вважала, що тільки нездатність до справжнього життя штовхає людей, особливо чоловіків, на вбивства та жорстокість. Чоловіки часто неспроможні збагнути справжніх причин, шукають їх там, де не знайдеш нічого, і знов, і знов проливають кров. Вона відчувала власну зверхність над чоловічим світом за його однобокість і обмеженість, підносилася над ним своєю великою здатністю до життя, дарованою їй природою.
Картка 3. 1. Нова доба
У Новий час, порівняно із Середньовіччям, змінилося ставлення до родини, сім’ї, жінки. У людей посилилось відчуття рідного дому й родинних зв’язків. У добу, коли Європа зазнавала глибоких змін, помітно зросла роль жінки в суспільстві. У ХVІ ст. виникли перші школи для дівчаток, а вже в наступному столітті їхнє навчання поза межами рідної оселі стало звичайним. Чимало знатних жінок вражали сучасників своєю освіченістю, знанням мов і письменницьким талантом, не кажучи вже про вишуканість манер. При королівських дворах виникає нове явище – дамський двір. До нього входили жінки з найближчого оточення королеви, зазвичай дружини та родички вельмож. Нерідко дамський двір помітно впливав на державні справи.
Картка 3. 2. Козаччина
У кожного козака була мати, були й сестри, кохана, наречена, була й дружина з дітьми. Вони плакали, виряджаючи козаків на Січ, в похід, чекали роками їх повернення, а не дочекавшись, знову чекали… Вели без чоловіків домашнє господарство, ростили й виховували синів і знову їх проводжали услід за батьками.
Постійна відсутність чоловіка – козака, що пішов на Січ, в похід або загинув, сприяла формуванню в українській жінці стійкості, незалежного характеру. За відсутності чоловіка треба було виховувати дітей, сіяти й жати хліб, самій вирішувати важкі й важливі справи. Все це підносило на вищий щабель її власну гідність і авторитет, сприяло формуванню самостійності й волелюбства.
В покозаченій Україні жінка була рівноправна з чоловіком. Вона мала юридичне право самостійно виступати на суді, сама вибирала собі нареченого й могла розлучитися з чоловіком, якщо того забажає. І чоловік ніколи не нехтував її думкою.
Жінки з українських аристократичних сімей брали участь у підписанні найважливіших державних угод. Наприклад, у списках, що підтверджували чинність Люблінської унії 1569р., є десятки жіночих імен.
Велика повага до жінки, матері роду виявлялася і в тому, що її підпис у разі втрати чоловіка при укладанні цивільних угод важив більше, ніж підпис її дорослих синів з усіма становими правами, і ставився першим, бо жінка фактично була на чолі родини.
Хоч жінкам не було доступу на Січ, але коли козак повертався додому, йому й на думку не спадало верховодити в сім’ї, там порядкувала дружина, за нею було й останнє слово.
Почуття гідності й поваги, що оточували українську жінку в козацькі часи, сприяли тому, що вона підносилась до високого розуміння інтересів народу і Вітчизни.
Картка 4. 1. ХІХ ст..
Індустріалізація зруйнувала, принаймні в містах, характерний для феодалізму зв’язок між життям сім’ї та виробництвом, а з усіх економічних функцій залишила у багатьох сім’ях лише функцію організації побуту. Жінки отримали широкий доступ до роботи на промислових підприємствах та у сфері послуг (на поч.. ХІХ ст. жінки становили 15% робітників ). Це значною мірою забезпечило економічну самостійність жінок та їхню незалежність від чоловіків, навіть незважаючи на дискримінацію в оплаті праці жінок (їхня заробітна плата становила 30-50% від чоловічої), відсутніми були закони, які б захищали жінку від негативного впливу виробництва.
Жінки не бажали миритися з таким становищем. У ХІХ ст.. зароджується і розгортається рух за емансипацію жінки. Боротьба жінок за емансипацію відбувалася в трьох напрямках: в освіті, у правах на власність і виборчих правах. Першими розпочали боротьбу заміжні жінки Англії, які в 1882 р. домоглися права розпоряджатися своєю власністю. У 1886р. англійський парламент прийняв закон, який дозволяв жінці після розлучення залишати своїх дітей за собою. Але най -тривалішою стала боротьба за виборчі права жінки. Жінок, що боролися за виборчі права, називали суфражистками. Вони влаштовували мітинги й демонстрації, учиняли бійки з поліцією та били вікна державних установ. Їх заарештовували й саджали у в’язниці. На початку ХХ ст.. жіночий рух став більш організованим – його почали називати фемінізм.
Картка 4. 2. ХІХ ст.. в Україні
Як Україна наприкінці ХVІІІ – на початку ХІХ ст.. втратила свою незалежність, так і українська жінка втратила свої права. Її доля визначалася походженням, наявністю статків та волею батька або чоловіка. Та вона не скорилася, а продовжувала творити, виховувати та боротися.
О. Кобилянська зробила значний внесок в організацію жіночого руху, вона ініціювала в 1894р. створення «Товариства українських жінок», порушувала питання про тяжке становище жінки-трудівниці.
На першому емансипаційному етапі (50-60-ті рр.) жіночий рух відстоював право жінок на участь у культурному житті суспільства, право на працю в суспільному виробництві, право на освіту. Жіночі товариства головну увагу приділяли: благодійності, просвіті жінок, навчанню їх грамоти, боротьбі жінок за право на середню та вищу освіту.
Суттєвою ознакою стала поява «нових жінок»(практична, проста сукня та коротке волосся), які взяли на себе суспільні обов’язки. Це були жінки – громадські діячки, жінки-видавці, письменниці -перекладачки. Вони були рівними не перед законом, а перед громадською думкою демократичних сил.
Із самого початку формування жіночого руху спостерігалося прагнення до єдності жінок обох частин України. Про це свідчить видання жіночого літературного альманаху «Перший вінок», у якому взяли участь письменниці з обох частин України, під проводом О. Пчілки та Н. Кобринської.
На 90ті рр.. ХІХ ст.. – і до 1908р. жінки України брали участь у міжнародних конгресах, всесвітніх виставках, які сприяли залученню жінок до загально -цивілізаційних процесів, розширювали коло уявлень і понять про механізми та методи боротьби за жіночі права, роль жіночих товариств. Новим гаслом періоду стало гасло «Свобода, рівність усіх перед законом, без різниці статі», яке визначило боротьбу жінок за виборчі права. Найбільше товариство «Харківське товариство взаємодопомоги працюючих жінок».
Жіночий рух, започаткований С. Русовою, Н. Кобринською, поступово втягує в себе свідомих українських селянок та робітниць.
Картка 5. 1. ХХ ст.. Сучасність
Рух суфражисток був успішним. Першими в 1893р. право голосу отримали жінки Нової Зеландії. У 20х. рр.. ХХ ст.. більшість демократичних країн надали жінкам права голосу. У 1971р. отримали право голосу жінки Швейцарії.
Законодавче закріплення ґендерної рівності розпочалося в другій половині ХХ ст.
10 грудня 1948р. на ІІІ сесії Генеральної Асамблеї ООН в Парижі було прийнято Загальну декларацію прав людини, засадничим положенням якої є рівність правового статусу людей. З того часу ООН та інші міжнародні організації активно ухвалюють міжнародні документи, які зобов’язували уряди країн світу вживати заходів щодо забезпечення рівності жінок та чоловіків. Кульмінацією цього процесу стало прийняття Конвенції ООН з ліквідації всіх форм дискримінації щодо жінок 1979р., яка 1980 р. була ратифікована Україною.
Наприкінці 70х рр. ХХ ст.. закони про рівність статей були прийняті у Швеції, Данії й у Норвегії, після чого їх приклад наслідували Ісландія, Фінляндія, Канада, Литва, Японія, Франція, Німеччина, Словенія, Хорватія, Боснія та Герцоговина, Румунія, Естонія та ряд інших країн. У результаті вжитих заходів у Великій Британії представництво жінок на вищих державних посадах збільшилося до45-50%. У Бельгії шість років тому було прийнято конституційні зобов’язання, згідно з якими органи влади, у яких не представлені жінки, вважаються неконституційними. У Франції до партій,що не забезпечують рівноваги жінок і чоловіків у своїх передвиборчих списках, застосовують грошові штрафи.
На сьогодні міжнародна спільнота активно переймається питанням про підвищення соціального статусу, суспільної оцінки й належної винагороди жінкам, роль і внесок у загальну справу яких постійно зростає. Тому не випадково на Саміті тисячоліття ООН, 189 держав узгодили вісім ключових цілей розвитку, серед яких ставиться завдання до 2015р. розширити права і можливості жінок, а також досягнути рівності між жінками та чоловіками.
Країни ЄС навесні 2006р. прийняли «Дорожню карту до рівності чоловіків і жінок – 2006 – 2010» – програму, що передбачає понад два десятки заходів і яка має на меті упродовж п’яти років ліквідувати ґендерну нерівність у межах ЄС. Передбачено створення Європейського інституту ґендерної рівності.
Картка 5. 2. Україна незалежна
Українська держава ратифікувала практично всі визначальні міжнародні документи щодо ґендерної рівності. Ключові положення міжнародних правових актів зафіксовані в українському законодавстві. 1999р Верховна Рада України схвалила Декларацію про загальні засади державної політики України щодо сім’ї та жінок і Концепцію державної сімейної політики – документи спрямовані на підвищення ролі жінки в українському суспільстві.
У Конституції України (ст.. 3, 21, 24, 51)також закріплено ґендерну рівність в Україні. Важливим правовим кроком держави у бік утвердження ґендерної рівності в Україні стало прийняття Закону України «Про забезпечення рівних прав і рівних можливостей жінок і чоловіків»(чинний з 1 січня 2006р.). Україна у 2000р. приєдналася до міжнародної програми з розв’язання глобальних проблем – «Цілі розвитку тисячоліття», прийнятої на Саміті тисячоліття ООН, згідно з якою наша держава зобов’язалася до 2015р. досягти рівності жінок і чоловіків, у тому числі ґендерно-збалансованого представництва їх у законодавчій та вищій виконавчій владі.
Кабінет Міністрів України 27 грудня 2006р. затвердив Державну програму з утвердження ґендерної рівності в українському суспільстві на період до 2010 року. Прийнято рішення щорічно проводити в загальноосвітніх навчальних закладах урок ґендерної грамотності.
| 
