Тема уроку: Окупаційний режим в Україні
Мета: визначити суть окупаційного режиму в Україні, наслідки, до яких привела
політика «нового порядку». Показати трагедію українського народу в ході
війни; розвивати вміння аналізувати події, робити висновки на основі
фактологічного матеріалу, об’єктивно оцінювати історичні події,
використовувати наукову термінологію, розвивати навички ведення
дискусії; виховувати почуття патріотизму, поваги та шани до ветеранів та
учасників радянсько-німецької війни, почуття неприязні до поневолення,
рабства, ідей фашизму та нацизму.
Тип уроку: комбінований з елементами суду присяжних
Обладнання: підручник, хрестоматія, стінна карта, атлас,
роздатковий матеріал, фотодокумент.
Основні поняття і терміни: окупаційний режим, „новий
порядок", концтабір,"остарбайтери".
Хід уроку
І.Організаційний момент.
ІІ.Перевірка домашнього завдання.
Аналіз документів та фактів з елементами бесіди.
(використання згідно з часом 10-12 хв.)
Факт 1. Після захоплення Києва, Гітлер тріумфував, розцінюючи київську операцію як «найбільшу битву у світовій історії». Проте деякі німецькі генерали скептично оцінювали її стратегічне значення, оскільки концентрація сил на півдні змусила аж до осінніх дощів «топтатися на місці» війська фон Бока на центральному напрямку.
- Як вплинули на хід війни тимчасове припинення у серпні 1941 року масштабного наступу на Москву і переорієнтація вістря головних ударів на Ленінград і Київ ?
- Коли розпочалася радянсько-німецька війна ?
- Які території захопив ворог в перші дні війни ?
- Як називався план нападу Німеччини на СРСР?
Факт 2.Після перемоги під Москвою радянське керівництво спланувало наступальні операції в Криму, під Харковом, Ленінградом та інших напрямках «Те, що наступальні дії повинні були розгорнутися на великій кількості ділянок,- згадував начальник оперативного відділу Генерального штабу С. Штеменко, – загрожувало бідою: наші війська були втягнутими в операції з сумнівним наслідком, подрібнювалися сили, котрих і так було обмаль.»
- Якщо цілком очевидною була приреченість на невдачу цих наступальних дій, то чому вони все ж таки були розпочаті? Які це мало наслідки?
- Яке останнє місто залишили радянські війська у серпні 1942 р?
- Які плани щодо України виношували окупанти?
Документ. 28 червня 1942р Верховним Головнокомандувачем, Наркоматом оборони Союзу РСР було видано наказ №227, відомий під назвою «Ні кроку назад». У ньому зазначалося: «Після втрати України, Білорусії, Прибалтики, Донбасу та інших районів, наша територія зменшилася. Отже, стало значно менше людей, хліба, металу, заводів, фабрик... Ми вже не маємо переваг над німцями ні в людських резервах, ні в запасах хліба. Відступати далі – значить згубити себе й згубити свою Батьківщину. Отже, пора припиняти відступ. ... Віднині залізним законом дисципліни для кожного командира, червоноармійця, політпрацівника повинна бути вимога –
жодного кроку назад без нашого командування. В інших випадках вчиняти відповідно.»
Оцінки цього документа донині полярні: одні стверджують, що він сприяв посиленню дисципліни, боєздатності радянських військ, інші вважають, що цей наказ базувався на страху перед покаранням і тому не міг сприяти поліпшенню морального стану військ.
- Яка з цих точок зору ближча до істини? Чому?
- Які причини поразок Червоної Армії?
ІІІ. Подача нового матеріалу
План.
1 Нацистський „ новий порядок „ .
2 Розчленування України , план „ Ост „ .
3 Концтабори і масові розстріли .
4 Економічне пограбування України .
5 Розгортання руху Опору та його течії в Україні.
Епіграф до уроку:
І у катівні, божевільні,
де не вщухають ні на мить
стогін і зойки,
слово „вільні!"
крізь ґвалт і розпач збережіть
Вступне слово вчителя .
Що мусимо взяти з собою у майбутнє з сьогоднішнього уроку? Безперечно – пам'ять, пам'ять історії про війну, що залишила глибокий слід в історичній долі Європи і всього світу, вогняний вал якої двічі прокотився й по території України, не оминаючи жодної сім'ї, жодної домівки, жодного народу Радянського Союзу.
Націонал-соціалісти прагнули утвердити в центрі європейської цивілізації плантаторську «рабсько-кріпосницьку» систему, що будувалася на хибному принципі расової переваги німецької нації. Українська земля, окупована німцями стала наче випробувальним полігоном унікального за людиноненависницьким задумом експерименту, що його нацисти збиралися поширити на весь світ, який отримав назву «новий порядок».
Основні риси «нового порядку» (запис у зошитах): пограбування національного багатства окупованих країн – вивозилися сировина, товари, устаткування, культурні цінності, людей відправляли на примусові роботи до Німеччини (остарбайтери); масове знищення населення: розстріли, концентраційні табори; поділ окупованих територій на свій розсуд; насильство було введено у ранг національної політики і прославлялося як величезний здобуток арійської раси.
Слово вчителя
Давайте сьогодні уявимо себе присяжними на суді, який звинувачує фашизм у злочині проти людства. Послухаємо істориків, свідків, прокурорів обвинувачення. І не звинувачуйте суд, в тому, що немає адвокатів та свідків оправдання – їх просто немає. Леонід Леонов з приводу захисту на процесі в Люнесбурзі писав: «Захисту личило б по такій справі лише допомогти суддям розібратися в обставинах злочинів і, насамперед, начертати перед світом родовід великого лиходійства, що скалічило душі цих колись людиноподібних істот.»
(свідчення роздані учням заздалегідь.)
Завдання присяжним:
– Використовуючи Конституцію України, визначте, які права та свободи українського народу порушили гітлерівці запроваджуючи «новий порядок»
Свідчення 1. Свідчить історик М.В.Коваль.(робота з картою) Скасувавши, по суті, саме поняття «Україна», окупанти штучно розчленували суверенну українську територію, що історично склалася. Західноукраїнські землі під назвою «дистрикт Галичина» були включені до «генерал-губернаторства», створеного на території окупованої Польщі. Південні райони республіки під назвою «Трансністрія» ввійшли до складу Румунії. Більшу ж частину України було віднесено до так званого рейхскомісаріату «Україна». Управляти ним Гітлер поставив Еріха Коха. Вибір був невипадковим. Адже фанатичний расист Кох ненавидів і зневажав українців як неповноцінних істот «нижчої раси». «Якщо я знайду українця, гідного сісти за один стіл зі мною, – твердив цей «арієць», - я звелю його негайно розстріляти. Названий своїми підлеглими «коричневим царем України», Кох запопадливо заходився реалізовувати расистські постулати Гітлера, який розпатякував: «Ми зацікавлені в тому, щоб ці росіяни чи так звані українці не дуже сильно розмножувалися: адже ми маємо намір добитися того, щоб одного чудового дня усі ці землі, що раніше вважалися руськими, були цілковито заселені німцями. План «Ост» передбачав перетворення України на колоніальну країну.
Свідчення 2. Мовою документа.
«Фюрер вимагає з України 3млн. т. хліба для рейху, – і їх необхідно добути... постачання цивільного населення в світлі цього завдання для нас цілком байдуже. Не менш важливим завданням є поставка 700000т. насіння олійних культур».
(З промови гяулейтера Б. Коха на нараді в Рівно 26 серпня 1942р.)
Прокурор.
Внаслідок тотального пограбування, браку насіння, тяглової сили, небажання населення засівати більше, ніж потрібно для власного харчування, у 1942р. значна частка українських земель залишалась незасіяною.
Для того, щоб збільшити врожаї, за наказом по вермахту звільнялись українці - вихідці з села. Водночас мало змін зазнала колгоспна система, від якої страждало сільське населення. Так було поновлено 2000 колгоспів з 380000 сімей. Це було вигідно німцям: адже легше викачувати продовольство з великого державного підприємства, ніж домовлятися в тому чи іншому селі з десятками дрібних власників.
Населенню сіл суворо заборонялось різати врх. і свиней (їх конфісковували для потреб вермахту), продавати лишки основних продуктів харчування на базарах, а жителям міст – виїздити в села за с/г продуктами. Населенню було заборонено ловити рибу, а також полювати на дичину.
Над людьми постала загроза голодної смерті.
Свідчення 3. Свідок Дмитро Маликов.
Голод насувався і було не до жартів. Якось хтось приніс додому десь роздобуте мильне сусло. Цілу миску. Тоді щонайменша здобич ставала в нагоді. Повернувся Гога і побачив на кухні оту «розкіш». Думка про їжу не покидала нікого, тож зазирнувши перш за все на кухню і вгледівши щось схоже на їжу, Гога миттю вхопив ложку, а як того «продукту» була повна миска, і однієї ложки не помітять, то й сьорбнув для проби. Лише ковтаючи, відчув запах звичайнісінького мила, та навик сусідства язика й ложки спрацював бездоганно.
Свідчення 4. Мовою документів.
„Військові частини мають право застосовувати в цій боротьбі будь-які засоби без обмежень також проти жінок і дітей... Всякий вияв м'якості є злочином".
(з наказу генерал-фельдмаршала Кейтеля від 16 грудня 1942р.)
Прокурор.
Німецько-фашистська окупація України, яка тривала більше трьох років, принесла величезне горе, небачені біди та злидні для її жителів, негативно позначилася на всіх сторонах життя людей.
У роки війни було повністю або частково знищено 28тис. українських сіл. Лише в Чернігівській області фашисти знищили 440 сіл, а в них 45тис. осель. В акті, складеному бійцями Червоної Армії про спалення села Копище Житомирської області вказувалось: «У результаті фашистського злодійства над селом від нього залишились лише ознаки його розташування».
Свідчення 5. Мовою документів.
В меморандумі німецького Міністерства в справах окупованих східних областей від 15 серпня 1942р. говорилося: «Слов'яни повинні працювати на нас. Вони можуть померти, оскільки вони нам не потрібні. Вони не повинні мати можливість користуватися німецьким медичним обслуговуванням.» З цією метою піддавались планомірному руйнуванню медичні заклади; загальна сума збитків, завданих системі охорони здоров'я України, становила понад 28млрд.крб. З кожних 100 лікувальних закладів, що працювали до війни, знищено більше 20.
Свідчення 6. Історик Я. Грицак.
Масові страти відбувалися майже в кожному місті. Після захоплення Києва у Бабиному Яру лише за два дні (29 і 30 вересня 1941р.) було розстріляно 33.7тис. євреїв. Розстріли у Бабиному Яру набули регулярного характеру (вони провадилися щовівторка і щоп'ятниці); за час окупації тут знищили понад 100 тисчол.
Взагалі на Україні відомо не менше 250 місць, де проводилися масові розстріли. Крім комуністів і євреїв розстрілу підлягали грабіжники, військовополонені, агенти НКВД, особи, що становили загрозу епідемій, донощики за комуністичного режиму та ін. За особливу мішень масових екзекуцій слугувала інтелігенція.
Всього в Україні було вбито й закатовано 3,9 млн. цивільного населення, 1,3млн військовополонених. 180 концентраційних таборів створених в Україні, стали страхітливими фабриками смерті.
Українські в'язні утримувалися також у 26 таборах на території Європи
Фотосвідчення. Демонстрація страхітливих картин перебування людей у Бухенвальді.
Свідчення 7.
На роботу до Німеччини було вивезено з України 2,4 млн. чоловік та жінок , переважно молоді. Злочинний гітлерівський уряд протягом усього періоду окупації України давав своїм підлеглим , які орудували на цій території, прямий і категоричний наказ – зігнати в рабство на каторгу до Німеччини якомога більше радянських людей .
З приводу «установок», даних колишнім рейхскомісаром України Кохом на конференції гебітскомісарів у серпні 1943 року , обвинувачений Хейніш дав зізнання:
« ... Кох говорив про необхідність активізувати відправку робочої сили до Німеччини: для виконання цих завдань мобілізувати всі наявні в розпорядженні гебітскомісарів сили, в тому числі поліцію, жандармерію. Кох говорить також, що він прийняв рішення зігнати на роботу до Німеччини все населення північних областей України.
Під час вербування робочої сили – говорив Кох, – потрібно вжити суворих заходів до осіб, що ухиляються від вивезення до Німеччини і саботують накази німецьких властей. Кох прямо сказав, що краще повісити на 10 чоловік більше, ніж на одного менше, бо тільки таким методом Кох мав на увазі примусити населення України схилитися перед німцями і працювати на нас».
З цією метою поліція і жандармерія організували в містах України облави в кіно, театрах, на базарах, фабриках і заводах. Під керівництвом генерал-лейтенанта поліції Леєра такі облави провадилися в Києві, Полтаві, Кременчуці, Умані, Білій Церкві та інших містах.
Тільки по Київській області на каторгу до Німеччини було вигнано 142 тис. радянських громадян. Значна кількість вигнаних загинула від голоду і непосильної праці.
Свідчення 8. Мовою документа.
«Всіх, хто після зазначеного часу (21 год.) без особливої перепустки будуть знаходитись в забороненій зоні, чекає сурова кара».
(Бойовий комендант Віртов.)
Як діяла поліція і німецька, і українська в окупованому Києві, свідчить Шеєр: «Я наказав, щоб при появі кого-небудь на вулиці в нічний час після першого ж оклику стріляли. В зв'язку з цим в м. Києві кожної ночі поліцейськими патрулями розстрілювалося багато громадян. Не було жодного випадку, щоб мені донесли про затримання в нічний час. Вочевидь, таких і не було, тому що всі, хто з'являвся на вулицях після настання темряви, розстрілювались». За словами цього ката, коли він давав показання на Київському процесі над німецько-фашистськими злочинцями в кінці 1945р., «поліцейські тільки по Києву кожної ночі розстрілювали 8-10 чоловік».
Свідчення 9. Українські селяни.
У період окупації селяни були позбавлені і торгівельного обслуговування. Це було пов'язано з тотальним пограбуванням магазинів та крамниць і припинення завезення товарів у функціональні торгівельні заклади. «Гітлерівці, писала газета «Радянська Україна», –пограбували магазини споживчої кооперації, товари присвоїли, а речами широкого вжитку, на які у селян був попит, спекулювали»
До того ж окупанти запровадили систему нееквівалентного обміну промислових товарів на сільськогосподарські або так зване «преміювання». Суть його полягала в тому, що той чи інший товар можна було придбати тільки за умови письмового дозволу. А його видавали тоді, коли хлібороб поставляв окупаційній владі встановлену кількість сільськогосподарської продукції. Наприклад, для придбання костюма вимагалось здати 4 свині вагою не менше 70кг. Кожна або 460 літрів молока. За кожний зданий кілограм яблук селянин діставав право купити одну цигарку, за 60кг. цибулі – 20гр. кустарного мила. Така система фактично призвела до ліквідації торгівлі і заміни її прямим продуктовим обміном на далеко нееквівалентній основі. «Німецькі загарбники під час окупації, – писала газета "Радянська Волинь", - не тільки не турбувалася про потреби селян, а навпаки, створювали такі умови, щоб вони не могли придбати гас, сірники та інші вкрай необхідні для ведення господарств товари".
Свідчення 10. Прокурор.
Далі в обвинувальному висновку наводжу факти про розкрадання, руйнування матеріальних і культурних цінностей Радянської України в період німецької окупації. Фашистські правителі ще до початку нападу на Радянський Союз запланували цілковите пограбування окупованої території і вивезення до Німеччини всього награбованого. У відповідності з цією настановою, спрямованою на цілковите економічне виснаження України, діяли німецько-фашистські загарбники на місцях. Вони забирали у селян все продовольство, прирікаючи їх на голод, відправляли до Німеччини устаткування промислових підприємств, всі промтоварні запаси, грабували музеї і вивозили всі культурні цінності українського народу.
Розслідуванням Державної Надзвичайної Комісії встановлено, що фашистські варвари спалили, висадили в повітря і зруйнували на території України десятки тисяч підприємств, культурних закладів, закладів охорони здоров'я, житлових будинків, господарських будівель і величезну кількість населених пунктів. Вони поставили перед собою мету – ліквідувати культуру українського народу. Вони зруйнували на Україні 151 музей і картинні галереї. Цінні експонати вони вивезли до Німеччини, німці зруйнували і осквернили заповідник і могилу Тараса Шевченка в Каневі.
5 листопада 1943 року фашистські недолюдки спалили і висадили в повітря один з найстаріших центрів української культури – Київський державний університет ім. Шевченка. У вогні загинули величезні культурні цінності, які були основою наукової роботи університету. Фашисти спалили в Києві будинки театру Червоної Армії, консерваторії в якій згоріли інструменти бібліотека і все обладнання.
Глумлячись з релігійних почуттів людей, німецькі загарбники висадили в повітря, зруйнували і перетворили на стайню велику кількість монастирів, церков, молитовних будинків, вивезли з них всі цінності. Вони пограбували і найвидатнішу пам'ятку слов'янських народів – Софіївський собор. 3 листопада 1941 року німці висадили в повітря Успенський собор Києво-Печерської лаври, збудований у 1075—1089 рр. великим князем Святославом. Слідством встановлено, що Києво-Печерську лавру фашистські варвари вирішили висадити в повітря задовго до 3 листопада. Для того, щоб приховати сліди цього злочину, німці заздалегідь замінували Успенський собор і чекали зручної нагоди. В листопаді 1941 року Києво-Печерську лавру відвідав Тісо. Після того, як Тісо 3 листопада 1941 року вийшов з Лаври, вона була висаджена в повітря.
Слово вчителя.
– Шановні присяжні. Прошу обговорити все почуте і побачене, визначити правопорушення та винести вирок.(колективне обговорення).
Рух Опору вивчається самостійно. Більшу увагу учні мають звернути на партизанський рух. Діяльність ОУН-УПА виноситься на семінарське заняття.
ІV. Підсумки уроку. Суть окупаційного режиму полягала в тому, щоб жорстокістю і терором залякати людей, зламати їхній опір і перетворити на покірних рабів. Військово-поліцейський апарат проводив організоване пограбування населення, створював нестерпні умови, прирікав на голодне вимирання.
V.Домашнє завдання.
1. Починати підготовку до семінарського заняття.
2. Вивчити параграф 3.
3. Підготувати реферат. «Битва за Дніпро. Визволення Києва»
| 
