Стрімкий розвиток суспільства потребує нових підходів до освіти. Орієнтація сучасної школи на гуманізацію освіти і всебічний розвиток особистості дитини має на увазі необхідність гармонічного поєднання безпосередньо навчальної діяльності в межах якої формуються базові знання, вміння та навички, з діяльністю творчою, пов’язаною з розвитком особистих задатків учнів, їх пізнавальної активності, здібності самостійно розв’язувати нестандартні завдання тощо. Активне введення в традиційний навчальний процес різноманітних інтерактивних методів, спрямованих на розвиток особистісно-мотиваційної та аналітичної сфер дитини, пам’яті, уваги, просторової уяви є в зв’язку з цим одним з найважливіших завдань, від вирішення якого залежать результати навчальної діяльності учнів.

      Особистісно орієнтована система навчання в школі – вимога часу, бо життя вимагає вільного використання знань, адаптації до основної ситуації, та критичного осмислення різних джерел інформації, викривання упередженості, необ’єктивності, розуміння, що ті чи інші історичні висновки можна оцінити у світлі нових фактів. Таким чином, формування історичного мислення залишається актуальним у шкільній історичній освіті.

   Протягом років проблемою моєї практики навчання історії є проблема формування історичного мислення. Історичне мислення ґрунтується в самому загальному вигляді на двох принципах: принципі історизму та принципі системного підходу до осмислення тих чи інших історичних явищ або процесів. Перший з них вимагає розуміння учнями того, як певне історичне явище виникло, які  стадії в своєму розвитку пройшло та чим стало в результаті такого розвитку. Другий принцип вимагає розуміння учнями того, що певні історичні явища пов’язані між собою та взаємно впливають одне на одне. Зрозуміло, що без засвоєння історичних знань неможливе формування умінь та навиків. А без досягнення належного рівня сформованості останніх неможливий розвиток історичного мислення учнів. Історичні знання – засвоєна учнями навчальна історична інформація, вміння – це практично використані історичні знання в дії, навики ж – це автоматизовані уміння. Всі ці елементи є складовими частинами історичного мислення учнів.

Засвоєння ідей, фактів, понять, спільних для різних курсів історії та інших навчальних предметів, уста­новлення на цій основі взаємозв'язку між ними забезпечує можливість відновлення їх у пам'яті учнів і фор­мування нової системи знань. Ви­користовуючи міжпредметні зв'язки у викладанні історії, вчитель роз­криває перед учнями шляхи вико­ристання досягнень у засвоєнні іс­торичного матеріалу.

На уроках історії України широко впроваджую матеріали із всесвітньої історії, основ правознавства, за­рубіжної літератури, географії, ук­раїнської літератури тощо.

Синхронне планування та прове­дення уроків з історії України та всесвітньої історії дають можливість послідовно і глибоко засвоювати програмовий матеріал з цих дис­циплін. Так, реформи Марії Терези та Йосифа II, проведені у володіннях австрійських Габсбургів у XVIII ст, безумовно, позитивно вплинули на розвиток культури у західноук­раїнських землях, на відміну від Наддніпрянської України. З темою і «Російська імперія у другій поло­вині XVIII ст.» тісно переплітається історичний матеріал курсу історії України.

У 7 класі в курсі всесвітньої історії учні, вивчаючи тему «Середньовіч­не місто», знайомляться з тим, коли і які міста отримали магдебурзьке право в Україні.

Учні повинні усвідомлювати, що іс­торія України є частиною всесвіт­нього історичного процесу і взає­модія явищ, подій у світовому мас­штабі позначається на історичних процесах, що відбуваються в Ук­раїні.

Програма з історії рідного краю тісно пов'язана з історією України. Громадянська компетентність школярів посилюється, якщо вони усвідомлють,

через які історичні випробування пройшли їх земляки, які проблеми вони вирішували, які народи залишили свої сліди в ма­теріальній і духовній культурі.

Під час вивчення Національно-виз­вольної війни на Тернопільщині 1648—1657 рр. використовую ма­теріал про діяльність сподвижника Б. Хмельницького Максима Кривоноса. Аналізуючи досягнення Три­пільської культури, знайомлю шко­лярів з археологічними досліджен­нями на території краю.

Актуальність даного курсу очевид­на. Це невичерпне джерело патріо­тичного, громадянського вихован­ня, формування необхідних мораль­них та державних цінностей. Правосвідомість є тією ознакою громадянської компетенції шко­лярів, яка дозволяє ідентифікувати себе зі своїм народом.

Міжпредметні зв'язки історії і пра­вознавства дозволяють окреслити форми держав, які вивчаються, дати громадянську оцінку етапам ста­новлення української державності, пам'яткам правової культури Ук­раїни.

На уроках історії використовую по­няття: «форма правління», «форма державного устрою, політичного режиму», «закон», «договір», «дер­жава», «конституція», «право» та інші.

При вивченні буржуазної револю­ції в Англії і війни за незалежність в англійських колоніях та утворен­ня США можна запропонувати уч­ням порівняти форми держави у Великобританії та США. Зістав­лення станової монархії XVII ст. у Московській державі та абсо­лютної монархії Російської імперії у XVIII ст. сприяє розумінню учня­ми причин посилення влади мо­нарха в Росії, а також обмеження прав автономії Гетьманської Ук­раїни, а в подальшому її повної ліквідації.

Характеризуючи систему управлін­ня Запорозької Січі, обов'язково пригадуємо інформацію про рес­публіканський лад у Римі. Елементи правових знань, отриманих на уро­ках історії, створюють сприятливі підвалини для вивчення основ пра­вознавства в наступних класах.

Ефективним засобом формування гуманістичної світоглядної культу­ри учнів має бути процес вивчення  курсу «Людина і світ» згідно із запропонованою програмою.

Уже в назві програми курсу «Люди­на і світ» визначено його основну мету: привернути увагу учнів насам­перед до найвищої цінності — лю­дини, яка живе в об'єктивно існую­чому, якісно різноманітному світі.

Запропонований курс не тільки зорієнтований на людину, він знач­ною мірою визначає завдання щодо виховання особистості молодої лю­дини. В усіх розділах закладено ос­нову для розширення світогляду ви­пускника школи, показано взає­мовідносини людини і природи, особистості і суспільства, особи і держави, подано зміст прав і сво­бод людини, і найголовніше — викладено актуальні проблеми су­часного життя, що становлять не­абиякий інтерес для молоді.

Вивчення курсу «Людина і світ» ор­ганізовується в органічному поєд­нанні світоглядної культури вчителя та учня зі знанням з фундаменталь­них дисциплін. Підґрунтям для ви­вчення курсу мають бути знання з історії, біології, фізики, етики, хімії, літератури.

Важливо, щоб учні вміли бачити ос­новні ознаки сучасного політичного життя країни, самостійно аналізува­ти соціальний стан і прогнозувати шляхи виходу суспільства на новий зміст цивілізаційних відносин. Вони мають сформувати власне ставлення до ціннісних надбань світової культури, до багатющої скарбниці знань, віри і духу.